ВИРІЙ

ВИРІЙ

У далині морів і океанів сонце – Дажбог щодня зустрічається зі своєю коханою дружиною Даною. Тепло їх зустрічей настільки сильне, що упродовж сварожого кола зігріває чудовий сад – вирій, що зростає у тому місці.

В центрі квітучого вирію зростає священне Дерево Життя, що єднає небо і землю. У скронях дерева живуть птахи та комахи, що прилітають туди узимку, під корінням гріються змії, а у жилах стовбура живуть душі, що прилітають з птахами і набираються сил перед наступним своїм народженням.

Сокіл править вирієм, його оком Род наглядає за життям його мешканців. Ранньої осені до вирію прилітають зозулі, що мають ключі від його воріт. Зозулі – ключники і розпорядники вирію, тому їм відкрито коли яка душа прямує у світ буття, і через скільки років повернеться. Лелеки приносять до вирію душі, що Велес відпускає з Небуття, а, навесні, понесуть на своїх крилах у світ буття ті душі, котрим доля народитися. Вони набирають у дзьоби насіння, що взимку опадає з дерева життя, та несуть його у світ буття.

Прилетівши у світ буття, лелеки облітають оселі і розносять сім’я дерева життя. Та, якщо лелеку злякати сваркою чи іншими чварами в родині, то він може не втримати насіння. Тоді з цього насіння виросте калина – дерево Рода, дерево – душа.

Облетівши усі родини, до яких лелека ніс насіння, лелека сідає на дерево чи стовп та постукує дзьобом, демонструючи своїм родичам, що він розніс усе насіння і готовий до свого, лелечого, життя.

Залишити відповідь