IX

ПОВЕРНЕННЯ ОБРАНИХ

           1

В Кандіка, звісно, в ту сатрашну хвилину

Рвалося з біллю серце із грудей

Помститися Гатфару за дружину

І покарати за своїх дітей.

         2

Сам кинувся б у бій несамовито,

Вбивав би доки сам не спустить дух.

Але не мав він права допустити,

Щоб варів рід от так безслідно вщух.

         3

Ще з часу Слави у походи дальні

Ходили і дівчата і жінки.

То ж зрада ця і підла і брутальна

Не винищила рід наш на віки.

         4

На землях пращурів живуть русини,

Рід обраних між них розквітне знов.

Збудують собі нові там хатини,

І буде множитись варязька кров.

         5

А зараз від війни повів подалі

Каган до України свій нарід.

В важкій скорботі і гіркій печалі

Покинули варяги рідний схід.

         6

Їм був Хорезм, як друга батьківщина.

Тут світло Хореса світило їм.

Та не богів була у тім провина,

То людська підлість знищила їх дім.

         7

І от степами неньки України,

Йшло військо, а над ним червоний стяг.

І золотими рогами своїми

Блищав олень – прадавній герб варяг.

         8

Усі князі, за звичаєм прадавнім,

Як пращури іще із давнини,

Стрічали обраних з дарунком славним,

Просили всі до свої сторони.

         9

Усіх варяги радісно приймали,

І в них для кожного готовий дар.

І знов в єдине ціле об’єднали

Русинів подніпрянських і болгар.

         10

І утворилася держава славна,

Котра зайняла весь Русинський шмат.

Наряд в ній відновився стародавній.

Край обраних – Варязький каганат.

         11

Держава сильна створена і вільна

І правив в ній тоді каган Баян.

В ній жили й захищали себе спільно

Міста варяг-русинів і слав’ян.

           12

Ходила гривня тут тоді за гроші

І вишивка тоді була в ціні.

Варязькі вишиванки в лик Мокоші

Любили європейки чарівні.   

         13

Та не лише варяги і русини

У каганат варязький увійшли.

Ще ефталіти , давні побратими,

У слід за варами до нас прийшли.

         14

Баян селив їх на кордоні франків

Бо з ними в нас тоді була війна.

Не думав він, що від отих останків,

Чекати варто знову нам лайна.

         15

Їх віра не була така, як наша.

І не священним був для них наряд.

У цій народів каганату каші

Вони були неначе чорний яд.

         16

Лише до влади рвались і багатства,

Пихатими вони були усі.

Не визнавали ефталіти братства

І не корились правилам русі.

         17

Коли помер було каган варязький,

За владу билися вони як всі.

Хоча по старшості варяг династій

Настала черга Волзької русі.

         18

Варяги дали голос за Кубрата

Котрий був Волзької русі каган.

Та ефталіти свого лиш обрати

Хотіли і підбили весь майдан.

         19

Порушивши закони наші давні,

Зробили ефталіти всім на зло.

Такі вже вони були невиправні,

Ніщо їх зупинити не могло.

         20

Та не стерпіли обрані образу,

Покинули свій власний каганат.

Всі три русі із нього вийшли зразу,

Каганом їхнім став болгар Кубрат.

         21

Русі дніпровські зайняли варяги.

На верхній збудували Київ град.

Ця назва додавала їм наснаги,

Мов відродився втрачений Кият.

           22

Разом з Кубратом тюрків розігнали,

Міста позакладали між слав’ян.

Болгарію велику будували,

І керували землями полян.

         23

Із Києва Дніпром свій шлях проклали,

Котрим у Царгород пливли човни.

Цей шлях «варязьким» так і називали,

Тут торг ішов із ранньої весни.

         24

Та довго не судилося болгарам,

Попанувати в рідному краю.

Сини Кубрата піддалися чварам,

І кожен долю став шукать свою.

         25

Злий ворог не баривсь цим скористатись

І в наступ на Болгарію пішов.

Брати і не подумали єднатись,

А кожен став шукати власний схов.

         26

Баян, хоч і довгенько відбивався,

Від натиску потужного Хазар,

Та врешті-решт таки їм здався,

І данину отримав їхній цар.

         27

А Кубер повернувся до аварів,

Цю назву ефталіти узяли.

Колись так греки називали варів,

Та обрані цю назву прокляли.

         28

То ж розділивши землі між собою,

Хозари і авари присягли,

Аварське те, що справа за рікою.

Що зліва, те хозари потягли.

         29

Як тут варягам не дивитись диву?

Адже стоїть їх Київ на русі.

По праву сторону його й по ліву

Тече Дніпро у всій його красі.

         30

То ж коли військо звідкись прибуває,

На Київ лише скоса позира.

Для кожного, хто данину збирає

Лежала русь по інший бік Дніпра.

         31

Так і жили у ті часи русини,

Зайнявши по Дніпру аж дві русі.

І не збирав ніхто із них данини,

Хоча і торг із ними вели всі.

         32

Русь Київська товари всі збирала,

Котрі слав’янські везли племена.

Русь Половецька зброю виробляла.

Мечі булатні й кінські стремена.

         33

Весь крам у Царгород варяги везли,

Як їх діди у давнії часи.

Та згодом ефталіти кудись щезли,

І зайняли варяги ще й ліси.

 

 

далі>>>